Фестиваль Захід 2013

Фестиваль Захід 2013

Цього року я вперше побував на Заході. Одночасно в усіх сенсах. Тобто, до того, як ми з Тюлєнєм не поїхали, на цей музичний фест, я зовсім ніколи не був ніде на західній Україні, а тепер от мало того, що на самій західній побував, так ще й дуже круто провели три дні на «Заході» — тому, який музичний фест з купою кльових гуртів, ще більшою купою чудових людей и ЩЕ більшою купою позитивних вражень від того, що відбувалось. Добре, почну все це якось описувати. Їдемо на Захід 2013!

Їхали ми автостопом. І це теж було дуже кльово, але про це — окремий пост. Взагалі, це літо, не дивлячись на те, що вже третє літо поспіль я не був на морі і все таке, принесло дуже багато різноманітних нових для мене вражень и принципово нових подій. Цього літа я вже встиг провести дводенний роллер фестиваль в Дніпропетровську, потім побувати на триденному фестивалі The Best City, потім провести ще один дводенний роллер фестиваль у Харкові, а потім поїхати на західну Україну, де я ніколи ще не був, на дуже крутий фестиваль «Захід», який ще дуже довго буде маячити в мене в пам’яті різними крутими моментами, аж до наступного такого фесту, впевнений.

 

Порівняння та відмова від порівнянь

Звісно, діставшись Заходу, я іноді просто автоматично порівнював його для себе з фестом The Best City, на якому вдалося побувати нещодавно. Порівнявши декілька разів, я зрозумів, що порівнювати ці два фести ТУПО. Бо ж вони просто різні. І якщо вже й порівнювати, треба визначити заздалегідь, що саме порівнювати, чи масштабність, чи атмосферність, чи літри випитого бухла, чи кількість посмішок на обличчях та загальний рівень шаленості відвідувачів. Тобто, я про то, що ці дві події — різні речі, і кожна по-своєму кльова, і ні в якому разі я не зможу сказати, що один з цих фестів був кращим, або ж гіршим, ніж інший.

 

Перший день та Noize MC

Дорогою в Родатичі (місце проведення фесту, в минулому територія дитячого табору, 20 кілометрів від Львова) в електричці, яка знає такої щільності пасажирів тільки в ЦІ ДНІ (фестиваль проходить вже 5 рік поспіль), ми встигли познайомитись з кльовими людьми, які стали нашими сусідами потім в нашому локальному наметовому таборі серед сотень таких самих палаток і тисяч відривного піплу в них. Першого дня на нас чекала дуже довга черга до входу, щоб розміняти квитки на браслети, потім ми хто як міг та хтів, розташовувались на місцевості, ставили намети, знайомились, оглядали території, просто собі гуляли і сяке-таке.

Близько 15:00 — 16:00 почався перший концертний день на головній сцені, та ми в цей час ще збирали чохли, чи то пак їх розбирали… (: Те, що нас стопудово цікавило, повинно було з’явитись на сцені о 17:00, і це щось — Сергій Жадан та гурт Собаки в космосі. Йой, як же вони нас потішили! (: Це було супер, просто супер. Саме з них почалися наші перші слеми, і ми з Тюлєнєм, весело підіймаючи пилюку довкола, гатились з іншими представниками «екстремального віку», викрикуючи разом із Сергієм «Ма, ну як це чому, ма, ну як це чому??!!! Та тому шо я ДЕБІЛ! А дебілів в армію не берууть! Навіть в нашу, українську!». Виступ Жадана із Собаками просто супєр-пупєр, дуже гідний початок музичного Заходу саме для нас. 5+

Далі на нас чекала чарівна й загадкова Крихітка. Було дуже прикольно, коли на початку «Спортом», ми почули «ми бачимось з тобою вдруге…» і зрозуміли, що реально вдруге бачимось із Кашою Сальцовою, бо перший раз був на концерті Крихітки у Запоріжжі. Хочеться сказати, що ми просто чудово відпочили та можна сказати «політали» разом із музикою Крихітки. Легка, польотна, повітряна атмосфера, яка характеризується глобальними пронизливими життєвими почуттями. Музика з якою також відчуваєш себе ЖИВИМ та здатним ВІДЧУВАТИ все навколо. Дякуємо!

Далі був виступ гурту Los Colorados, виступ яких ми зовсім не зареєстрували своїми зіницями, бож ходили в цей час чи похавати, чи ще кудись.

До загального шаленства першого Західного дня на головній сцені ми повернулись, коли вже стемніло і на всю катушку гатили і без того вже пригашений люд божевільні з гурту Ролікс. Я жодного разу ще не був на концерті цих пацанів з Херсону, і наразі зрозумів, що даремно. Ролікс валили дуже потужно, а знайомий мені ще з десятого класу хітяра «Мікрофона перевірка», навіть за відсутності Тартака, як і очікувалось, розпилив мою голову на дві частини і змусив вистрибувати вище за усіх, не звертаючи жодної уваги на срані неполадки з правим коліном. Це було просто чудово. Більш ніж гідний розігрів перед тим явищем, якому, власне, присвячується цей розділ посту. Явище це, чи навіть я б сказав — стихія — зветься Noize MC.

Я чекав цього концерту на цей раз з особливою цікавістю, бо ж знав, що один з моїх найулюбленіших гуртів, так само як і я, на Заході (в усіх сенсах) вперше. І так само, як мабуть і пацани, я не знав напевно, як сприйматиме місцева публіка чуваків по факту з Москви, які співають російською. Але в глибині душі я був впевнений, що всі ці псевдопереживання — гівно собаче, тому що збудовані на сраних стереотипах, які нам активно намагаються втулити з тєліка, або ж ті люди, які ніколи не були там, про що вони тобі, власне, парять.

Коротше кажучи, все було заїбісь, люд шаленів не менше ніж в усіх інших містах на концертах відбитої нахєр банди на чолі з безкінечно талановитим чуваком без селезінки. Про враження самих музикантів від фестивалю та Львова, можна прочитати тут: Noize MC після прогулянки Львовом.

Це було, як завжди, неймовірно круте шоу. Так само, як із Крихіткою, на концерті Noize MC ми були вдруге. І перший раз, звісно, теж мав місце в рідному Запоріжжі. Та оскільки в ЗП це було в клубі, де м’яко кажучи звук був просто гівняним, тут на відкритому повітрі, з великою сценою, з тисячами суперових людей навколо, з неймовірно чарівною атмосферою в перемішку з пилюкою від слемів та чистим і смачним прикарпатським повітрям, враження були підсилені на максимальну кількість кіловат.

Мабуть близько півтори чи двох годин, ми почергово то скакали, як коні під «Устрой дестрой», «Испортить вам пати», «Аренби!!!», «ФСБ», та інші зубодробильні хіти, то відловлювали особливий ліричний кайф від інших пісень, які вже не розривали мозок, а розкривали його, виштовхуючи все, що в ньому накопичилось за все життя в нічне західне небо. На пісні «Бабки в шапку», в допомогу безпритульним поросятам, я кинув в кєпку Пашку свою червону запальничку, бо ж нічого іншого в кишенях не виявилось. Коли кєпка опинилась знову на сцені і чуваки почали перераховувати бабос, моя запальничка навіть була помічена, про що сказалося Ванькою в мікрофон тисячам людей. Єєєєє! (: Думаю, що запальничка з Сільпо, коли я її купував на касі в ЗП, навіть не підозрювала, що на неї вже дуже скоро чекає така от зіркова доля.

Потім ще були «Танці», з фірмовими й максимально струйовими рухами, починаючи від лівого коліна, які виконували одночасно ті ж самі тисячі людей і самі виконавці з купою люду на сцені, звісно. Потім ще була пісня на укулєлє, бананові сімейні труси й таке інше. Одним словом, традиційний Нойзівський угар, яким закінчувався наш перший день на Заході.

 

Noize MC — Танці (live on Zaxid Fest 2013)

Але це на сьогодні для нас ще було не все, бо ж коли ми виходили з «поля битви», посеред декількох тисяч народу ми, за допомогою не відомо яких сил, вмудрились наткнутися просто на сидячого на землі дяпана, який виявився нашим другом.

Нас він впізнав з третього разу, і розповівши, що він не може знайти свій намет, загубився, напився й змерз, весело пішов з нами грітися до нашого табору, не розуміючи яким чудом нам судилося так випадково його знайти, як голку в сіні. Але це сталось, чому ми були дуже раді, тому що «замёрзшие друзья — это грустный расклад». (:

 

Фестиваль Захід 2013 — другий день

Про всяку наметову битовуху й безкінечні тусування туди-сюди, з алкоголем і без, хавку, вмивання, купання в озері та таке інше, довго розповідати не буду. Скажу тільки, що знайомих людей довкола ставало дедалі більше буквально з кожною годиною, спілкування відбувалось майже без зупину, а скарбничка вражень від фесту готова була луснути вже на ранок другого дня.

Другий концертний день на головній сцені почався з людини, яка представляє собою суцільний згусток позитиву, має заразливу майже ніколи не злазячу з обличчя посмішку, купу різноманітних луперів-шмуперів та інших інструментів. Це був чувак, який наразі живе в Австрії, але взагалі-то живе переважно в подорожах, і до якої конкретно країни він належить, краще й не замислюватись, бо ж до чувак — справжній космополіт, громадянин світу і все таке. Мова йде про Rocky Leon — дредатого й бородатого веселуна, який розірвав інтернет на шмаття своїм «Чьорний Плащ», «Quit Your Whining» в човні, та іншими супер-позитивними композиціями напару з вірною гітаркою укулєлє.

Сьогодні він приїхав сюди, на Захід, щоб розірвати ще й нас безпосередньо, за допомогою того ж самого інструментарію. І це йому безперечно вдалося. На сет Rocky Leon, ясна річ, забралася ціла ватага раста братів і сестер, та просто людей, яким до вподоби весела й позитивна музика від колоритних персон.

Під час сету цієї людини-оркестру людей під сценою було не дуже багато. Можливо далеко не всі знали хто це взагалі такий, можливо більшість ще відходила від вчорашнього драйву, десь там із квадратними головами в наметах. Втім, вийшло все дуже тепло й сонячно, і наша підсценна компанія дружніми зусиллями вимолила таки на біс «Чорного Плаща», якого й заспівали разом із виконавцем. Найкращі побажання тобі, містер позитив, ти кльовий!

Потім ще вдалося поспілкуватись з ним під час виступу гурту Один в Каное на арт-сцені. Дізнатись чому він вирішив перебратись з Каліфорнії до Австрії, та просто ще раз, потиснувши руку, подякувати за чудовий виступ і позитив, який він всім нам подарував. Крутєйший ман.

Далі ми пішли на малу сцену, де вже валили наші улюбленці з Харкова — гурт We Are, яких ми вже не одноразово слухали на концертах в ЗП і навіть одного разу виступали з гуртом NASLUHU в них на розігріві. Наші друзі, як завжди, дуже круто й струйово роздавали мелодійний і потужний музичний фарш, переважно англійською мовою, який вже достатньо відомий західній публіці, та й східній теж. Що ще сказати, круті чуваки, які продовжують розвиватись і робити якісну музику, за що їм, безумовно, великий рєспєкт.

Також, кажись на другий день, ми ходили на Арт-Сцену, слухали Сергія Жадана вже в суто поетичному форматі. Вірші з книжок «Ефіопія«, «Марадона» та інших, вилізаючи з пам’яті, видавались на відстані витягнутої руки самим автором, що було цікаво й прикольно. «300 китайців» на біс прочитались вже під оплески і впевнено й логічно завершили ще один чудовий виступ.

 

Скрябін

Далі в моєму житті сталася подія, яка запам’ятається на все життя 100%. Запам’ятається завдяки настільки сильному емоційному потоку в свідомості, що в якийсь момент, цей потік виривався назовні, переважно у вигляді навертаючих на очі сліз від нереальної кількості почуттів різноманітних форматів, які одночасно синтизувалися в тілі та душі, даючи зрозуміти наскільки насправді ти жива людина, наскільки унікальним є те, що відбувається навколо, наскільки неосяжним і одночасно простим є те, про що йде мова зі сцени.

Все це — виступ гурту Скрябін на фестивалі Захід 2013. Я думаю, в мене не знайдеться слів, ані зараз, ані коли-небудь, для того щоб описати все те, що я відчув під час цього сету. Можу тільки сказати, що за всі мої 20 років, прожитих в Україні, я ще ніколи не відчував ТАКОГО зв’язку з цією країною, як під час цього виступу. Це справді неможливо висловити в літерах, тому я просто ще раз привітаю тих, хто там був, і побажаю тим, хто не був колись таке відчути, якщо ще не було в вас нічого подібного. Що саме, знову ж, передати не можу, але я впевнений, що ви відчуєте, що це САМЕ ВОНО. Живіть яскраво. Будьте справжніми людьми. Будьте кращими.

До всієї тієї магії, як вишенка на святковому тортику, додавався ще й той факт, що в Кузьми в той день був ще й день народження! Відсвяткував як треба, на повну потужність, із 30 000 гостей. (:

На завершаючий другий день фестивалю виступ гурту Воплі Відоплясова я не потрапив, бо десь вештався з думками про те, що вже відірвався під них на The Best City і про те, що зараз десь там відриваєтся Тюлєнь, набираючись вдоста різнобарвних вражень від колоритних і неповторних майстрів всякого роду музичних і артистичних авантюр.

Виступ гурту Бумбокс, який був перед ВВ, чесно кажучи мені не дуже сподобався. Якось мені пощастило побувати на концерті цього гурту ще в 2007 році, коли це був якийсь інший, все ж таки, Бумбокс. Я знаю, що вони кльові. Ну, принаймні були. Ким ми були.. одна з моїх улюблених пісень в них. Тут на Заході, вони начебто теж були кльові, але саме я очікував дещо більшого і цього більшого так і не дочекався. Це, звісно, моя точка зору і стосується вона виключно цього виступу та мого враження від нього.

Своєрідний висновок другого дня для мене ще довго відлунював в голові та серці, під час засипання в наметі. І описати його можна приблизно так: «Хоч як я обожнюю гурт Noize MC та Ляпис Трубецкой, які мали виступати завтра, хоч як там воно, але, бляха, Скрябін… я навіть не очікував такого, а тут мене просто ВИНЕСЛО.

Вже після другого дня, я чітко розумів, що цей виступ — найкраще, що відбулося на цьому фестивалі цього року для мене. Так і є. Більш того, цей виступ — одна з найкращих подій, яка зі мною траплялась в моєму житті взагалі, емоційна потужність якої сягає всіх відомих норм, та відміток їх перевищення». З такими думками, все ще в шоці та вже якийсь геть інший, аніж день до того, я заснув…

 

Фестиваль Захід 2013 — третій день

Третій день фесту відзначився для мене максимальною кількістю гулянь фестивальною територією, нових знайомств, історій та пригод, а також, мабуть мінімальною кількістю почутих та побачених мною гуртів. Але те, що я згодом побачив і почув в повній мірі компенсувало всі провтики. Провтик номер один з мого боку — це прогавлений повністю виступ Аліни Орлової, яку я обіцяв послухати нашій Ані, щоб потім переказати її, як круто співала одна з її найулюбленіших виконавиць. Однак, цю місію з гідністю виконав Тюлєнь, якому музика Орлової та компанії дуже сподобалась, про що він зміг розповісти Ані вже за добу по телефону, коли ми сиділи на одній зі Львівських затишних вуличок і пили з друзями найсмачніший в світі тархун.

Мені ж вдалося попасти на невеличкий клаптик виступу гурту The ВЙО, тому нічого конкретного про них сказати я не зможу. Після смачнющої вечері з нашими новими знайомими з Одеси, в одній з хатинок села Родатичі з дуже привітними та гостинними господарями, ми тією ж компанією вирушили до самого центру апофеозу фестивалю Захід 2013.

Апофеоз вже вміщав в собі вдвічі або навіть втричі більше людей перед головною сценою, аніж в перший день. Всі ці щасливі тіла бігали, скакали, танцювали, носились в усі боки, посміхались, просто кричали, розмахували кінцівками, шаленіли, дуріли й раділи життю. Робили все, що завгодно, тільки не стояли. Оскільки стояти під те, що гатило зі сцени не зміг НІХТО. Через 20 секунд перебування в бурхливому натовпі ми змогли переконатись в тому, що це дійсно неможливо. На сцені робили щось неймовірне справжні молдовські музичні маньяки під назвою ZDOB SI ZDUB!

Під невгамовні звуки потужного молдовського фолкового божевілля, я спромігся декілька разів проїхатись-пробігтись в складі «паровозиків» з людей, які пірнали в бурхливий океан радісної біомаси і рухались, як змійка в відомій грі, збираючи за собою все більшу й більшу кількість «вагончикив». Люди по обидва боки «тунелю» відбивають тобі «п’ять», абсолютно на всіх обличчях посмішки, всі щось верещать та викрикують, атмосфера нагадує якесь глобальне весілля, на яке запросили всіх жителів планети Земля. Все навколо крутиться в очах, як платівки діджея Валіка з Бумбоксу, музика потужністю землетрусу вириває тебе кудись в потойбічну реальність… Вууууу! (:

Ще не оговтавшись від молдовського цунамі, треба було готуватись до наступної і останньої на цьому фесті об’ємною порції справжньої свободи та цілковитого відриву. В натовпі з’являється максимальна кількість  бел-чырвона-белы сцягів, бо ж люду з сусідньої Білорусі приїхало дуже багато. На сцені з’являються ті, кого терпляче очікували всі три дні. Ті, хто вже за хвилину починає безлімітно роздавати справжню, вільну, сильну, заборонену в себе на батьківщині (і від того ще більш сильну) музику, яка має міцну раму, що неможливо зігнути чи зламати за будь-яких умов.

Я пам’ятаю, як ми з братом слухали на касетах пісні гурту Ляпис Трубецкой, перебуваючи на канікулах в бабусиному селі. Тоді було прикольно. Та всі, хто знає яким є Ляпіс зараз, зрозуміють різницю. Десь півтори години ми вистрибували в повітря за допомогою власних ніг та вібрацій від сцени, горлали слова пісень, які знали, і відчували себе частиною тієї сили, яку не зможе перемогти ніщо і ніхто. І знаєте, думаю, що так воно й було. Всі історії з моралями про зібрані в кулак пальці та прутики в віник набули фізичних доказів. Ми мали змогу відчути себе клітинами непереможного організму, разом із тим розумінням вдосконалюючи себе самих.

Такий концерт в плані розуміння свободи й всього, що з цим пов’язано, думаю, цілком може замінити рочків так з п’ять якихось занять та практик подібної тематики, якщо такі взагалі існують. Після такого заряду одночасно відчуваєш себе справді живим та, якщо це буде потрібно, справді ЗАЛІЗНИМ, щоб дати зрозуміти будь-кому, що хуй нас зламаєш. Перемога була досягнута, закінчення фестивалю Захід 2013 було більш ніж просто гідним. Залізно.

Фестиваль Захід 2013

Після трьох днів шаленства на Заході, нас ще чекав день у Львові, який завдяки нашим новим та старим друзям, був дуже цікавим та приємним. Наступного дня ми їхали з Тюлєнєм додому поїздом, і в нас була без години доба, щоб ще раз спробувати усвідомити, наскільки ми встигли змінитись за ці дні і одночасно з тим ще більше прокачатись в майстерності бути собою. Одне було зрозуміло точно — відбувся без перебільшення ще один КУЛЬТПРАСВЄТ для нас, який, безперечно, зробив нас кращими, ніж ми були до того.

Офіційний сайт музичного фестивалю Захід Фест: ZaxidFest.com

Дякуємо, Захід! Ще побачимось! В усіх сенсах… (:

МИР


ПодписьКА



Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *



ПодписьКА

ПодписьКА Канал в Telegram Канал на YouTube Инстаграм Facebook VKontakte

Рекомендашки:
Научиться управлять своим временем


Собрать свою домашнюю видеостудию


Работать с максимальной продуктивностью