Іздрик — ТАКЕ

Іздрик. Прийшов до мене нещодавно, вже далеко після того, як я попрочитував по три книжки кожного з такої компанії, як: Ірена Карпа, Сергій Жадан, Любко Дереш. Ось тепер і цей чувак — Іздрик, зі своїм ТАКЕ, завзято приєднався до викручування мого внутрішнього я на зовнішню сторону. Це як мінімум така екзекуція виконується кожного разу, як заглядаю я під цю чорну обкладинку…

тра-та-та, Із-Дрик, як ХАЛВА! Угу, саме халва-пахлава, все воно липне й тянеться і схоже саме на те дурне ТАКЕ, яке саме в книжці присутнє. Не тому, що воно, типу, солодке, та нічьо там нема солодкого, а тому, що якось так бадьорить, ну, як чай з трьома-чотирьма ложечками цукру влупити ж рекомендують перед іспитом, ге?

Пачіму? Па-ка-ча-ну! Тому що мозок свій треба заправляти, постійно тренувати, а може іноді навідь ґвалтувати, хто зна. Шось робити з ним треба, це точно. Головне шось робити, щоб не було застою та відстою. Бож відстой, як всі ми знаємо, це круто лише в пиві.

тра-та-та, ми вєзьом с сабой ката. Іздрик вас всіх пошматує, браття. Деякі частини цього тексту вже є вивернутими, тож їх вивертальна здібність присутня у самому розквіті буквально в кожному їхньому атомі. Тож стережися, любий читач. Будь обережним, шизофренія штука така. Чи ТАКЕ. Ну, мова не про те.

Книжка, безумовно, цікава, читай, якщо пре, читай, якщо в тебе немає ніяких «якщо», читай, якщо что-та єщьо, читай його. Читай ТАКЕ.

Наврядче ти пожалкуєш. Точно не будеш жаліти. Читай, кажу тобі. Ну, звісно, якщо цікаво. Не цікаво — не читай, ясен хєрєн.

Що мені сподобалось, так це нормальний такий відцоток реально турбулентності. Бувают моменти у житті… коли книжечку просто трясло в пальцях від якоїсь напруги, яка попускає тільки після того, як закінчиться глава.

Отака штука. О! ТАКЕ! Штука! Цікава книжка. Нічого більше додати. .. солдати.

… тільки мати…

годі й шукати…

ті

карати,

кого потім за ґрати?

кого карати?

ууууууууууууууууууууууууууу……………………

МИР ЛІТЕРАТУРА ТАКЕ