рецензія

Бернард Вербер — Древо возможного и другие истории

Бернард Вербер - Древо возможного и другие истории

Большинство книг, которые я прочёл, я взял у своих друзей. (: Нередко, конечно сам покупал что-нибудь интересное для себя, потом менялся, просто давал почитать, а ещё чаще — просто отдавал, отпуская книги путешествовать дальше в соответствии с идеями буккроссинга. Вот и с таким хорошо известным всему современному миру автором, как Бернард Вербер, так у меня получилось — первая для меня ознакомительная книга Вербера — Древо возможного и другие истории, была любезно предоставлена мне клёвым добрым чуваком, баскетболистом по имени Биг. (:

Таня Малярчук — Згори вниз (книга страхів)

Таня Малярчук - Згори вниз (книга страхів)

— А пагодка-то во какая.
— Хто ви?
— Я? Аткуда мнє знать. Я с Нікалаєва. Акончіл кораблєстроїтєльний. Прієхал сюда корабль строїть.
— Ви тут живете?
— Живу. Целоє лєто.
— А що робите?
— Травки полєзниє собіраю. Там, в Нікалаєвє такіх нєту.
— Ви божевільний?
— Аткуда мнє знать.

Це, мабуть перще, що трапилось мені в цій книжці з того, що захотілося запам’ятати, чи якось так. Щось, що десь там всередені клацнуло чомусь, не зважаючи на те, що було чимось доста епізодичним і не тим, що якось напряму стосується основної лінії книги. Мабудь, люблю кораблі, чи це тому, що в той момент, коли я це читав в електричці, я саме хтів переїхати до Нікалаєва. Ну, або може тому, що божевільний, або через те, що також люблю полєзниє травкі, хто його знає. Власне, до Нікалаєва я й зараз хочу, але про книгу…

Ірен Роздобудько — Ґудзик

Ірен Роздобудько - Ґудзик

Нещодавно ми веселим складом запорожців-роллерів та мене, спільною кількістю в сім людей, їздили на чотирьох потягах в подорож Запоріжжя-Львів-Чернівці-Львів-Запоріжжя. За цей час в мене випало абсолютно достатньо часу, щоб прочитати, нарешті, книжку авторства Ірен Роздобудько під назвою «Ґудзик«, яку я колись давно взяв на зустрічі буккросерів. «Колись давно» відбулося вже майже три роки тому, і весь цей час книга терпляче чекала моїх рук, а точніше — очей. І, як виявилося, готового до сприйняття доста такої динамічно-образно-мозко-зтрушувальної прози голови. Одним словом, мені дуже сподобалось…

Сучасна українська література. Світлана Поваляєва — Орігамі-блюз. Рецензія на книгу. «Как ета панімать тваю?!!!?» або «ШО ЦЕ БУЛО?»

Сучасна українська література. Світлана Поваляєва - Орігамі-блюз. Рецензія на книгу. "Как ета панімать тваю?!!!?" або "ШО ЦЕ БУЛО?"

Йуху!!!!!!!! Дочитав я НАРЕШТІ цю вєсчь! Цю магічну книженцію, яку носило всіми вітрами, потягами, протягами, маршрутками, троллєйбусами, калюжами, рюкзаками й руками поки аж вона не потрапила до моїх загребущіх лап. Чуму магічна? Все дуже просто. За словами попередньої читачки, що саме й дала мені книжку, ні вона, ні жоден з попередніх героїв-книгофілів не спромігся прочитати це ані на сторіночку далі 50-ї сторінки. Про що також красномовно свідчив стан перших 50-ти сторінок і всіх останніх (ці частини виразно відрізнялись, хоча й стан всієї книжки в цілому був схожий на стан літака льотчика-камікадзе, який щойно протаранив весь Перл Харбор самотушки). Я ж одразу вирішив, що будь що ЗРОБЛЮ ЦЕ — ДОЧИТАЮ до кінця. Було то влітку. Десь так в червні, кажись. І ось, АЛІЛУЙА!!! Кінець вересня відзначився моєю цілковитою перемогою над тим, що здавалося б вже разів зо триста перемагали.

Сергій Жадан — Марадона (Нова книга віршів). Моя рецензія + відео 23Yanko з презентації книги

Сергій Жадан - Марадона (Нова книга віршів). Моя рецензія + відео 23Yanko з презентації книги

Один з найкращих сучасних українських поетів — Сергій Жадан — знову змусив мене підстрибувати на кріслах, диванах, канапах, підлогах, лавочках електропотягів, бордюрах (бор-дурах), залізничних та автобусних вокзалів та ще бозна-де, від захоплення й несподіваних «пострілів» в такого читача, як я… В мене стріляв Марадона.

Ірена Карпа — Фройд би плакав

Ірена Карпа - Фройд би плакав

Книжки Ірени Карпи, на мою думку, є чимось на зразок нерафінованих згустків щирих, неПОКУЮВДЖЕНИХ (непо як?) соціальними штампами-шмампами емоцій із делікатними вкрапленнями ВИСОКИХ роздумів, дослідженнь та споглядань, стосовно всього на світі, самого світу, самого життя, самих людей, не тільки людей, та ще бозна-чого. І все це з нелюдською гармонійністю втілюється в життя за допомогою паперу, фарби, і літер.

Самая последняя часть Гарри Поттера. Книга Дж. К. Роулинг — Гарри Поттер и дары смерти (рецензия)

Самая последняя часть Гарри Поттера. Книга Дж. К. Роулинг - Гарри Поттер и дары смерти (рецензия)

Ну что ж, не смотря на то, что я прочёл все книги о Гарри Поттере намного позже, чем их прочли большинство, я, всё-таки, успел наверстать упущенное (говорят, тельцы умеют это делать). Для себя я решил навёрстывать упущенное так: сначала читаю книгу, потом смотрю фильм, следующая часть книги, слудующая часть фильма. И вот последняя книга прочитана. Первая часть фильма уже отгремела в кинотеатрах, а вторая (последняя часть представлена в двух сериях фильма) должна выйти на экраны только в июле. Так что и я успею посмотреть её в кинотеатре. И это будет самой жирной точкой в моей личной Поттериаде. А прямо сейчас, руководствуясь своим правилом писать по свежим впечатлениям я захлопну только что прочитанную книгу и напишу всё, что я о ней думаю…