рецензія

Отзыв о фильме «Ключ от всех дверей» 2005

Отзыв о фильме "Ключ от всех дверей" 2005

Вчера наконец-то посмотрели кино, которое нам рекомендовали посмотреть наши друзья, наверное, уже несколько лет кряду. (: Этот интригующий фильм с непредсказуемой развязкой, лично в моих глазах и памяти вряд ли останется каким-то мегашедевральным произведением, но тем не менее — посмотрелось достаточно интересно, и я точно не пожалел о потраченных на это дело минутах.

Бернар Вербер — Звёздная бабочка

Бернар Вербер - Звёздная бабочка

«Звёздная бабочка» стала второй книгой Бернара Вербера, которую мне посчастливилось прочесть. Первой была «Древо возможного и другие истории«. Мне очень понравились обе книги, и сборник небольших новелл и уже самостоятельная самодостаточная история побольше. Дочитав эту историю, я отчётливо осознал, что по ходу, мне очень понравятся вообще все книги этого автора, ибо такой образ мыслей мне ооочень близок. К счастью, у автора их (книг) немало, включая целые циклы, так что впереди меня ждёт ещё очень много впечатляющих «прохватов» того же толка. Ну а пока расскажу о том, как я летал в далёком-далёком космосе, вместе с героями ЭТОЙ книги и как этот полёт на меня повлиял.

Гаррі Поттер і прокляте дитя

Гаррі Поттер і прокляте дитя

Сьогодні я нарешті дочитав супер книженцію, що зветься Гаррі Поттер і прокляте дитя. З моменту, як мені її залишили прочитати минув майже рік. Книжка, що є сценарієм п’єси, насправді читається за 4-5 годин, але я навмисно розтягував задоволення так довго. Бо ж воно того варте.

Бернард Вербер — Древо возможного и другие истории

Бернард Вербер - Древо возможного и другие истории

Большинство книг, которые я прочёл, я взял у своих друзей. (: Нередко, конечно сам покупал что-нибудь интересное для себя, потом менялся, просто давал почитать, а ещё чаще — просто отдавал, отпуская книги путешествовать дальше в соответствии с идеями буккроссинга. Вот и с таким хорошо известным всему современному миру автором, как Бернард Вербер, так у меня получилось — первая для меня ознакомительная книга Вербера — Древо возможного и другие истории, была любезно предоставлена мне клёвым добрым чуваком, баскетболистом по имени Биг. (:

Таня Малярчук — Згори вниз (книга страхів)

Таня Малярчук - Згори вниз (книга страхів)

— А пагодка-то во какая.
— Хто ви?
— Я? Аткуда мнє знать. Я с Нікалаєва. Акончіл кораблєстроїтєльний. Прієхал сюда корабль строїть.
— Ви тут живете?
— Живу. Целоє лєто.
— А що робите?
— Травки полєзниє собіраю. Там, в Нікалаєвє такіх нєту.
— Ви божевільний?
— Аткуда мнє знать.

Це, мабуть перще, що трапилось мені в цій книжці з того, що захотілося запам’ятати, чи якось так. Щось, що десь там всередені клацнуло чомусь, не зважаючи на те, що було чимось доста епізодичним і не тим, що якось напряму стосується основної лінії книги. Мабудь, люблю кораблі, чи це тому, що в той момент, коли я це читав в електричці, я саме хтів переїхати до Нікалаєва. Ну, або може тому, що божевільний, або через те, що також люблю полєзниє травкі, хто його знає. Власне, до Нікалаєва я й зараз хочу, але про книгу…

Ірен Роздобудько — Ґудзик

Ірен Роздобудько - Ґудзик

Нещодавно ми веселим складом запорожців-роллерів та мене, спільною кількістю в сім людей, їздили на чотирьох потягах в подорож Запоріжжя-Львів-Чернівці-Львів-Запоріжжя. За цей час в мене випало абсолютно достатньо часу, щоб прочитати, нарешті, книжку авторства Ірен Роздобудько під назвою «Ґудзик«, яку я колись давно взяв на зустрічі буккросерів. «Колись давно» відбулося вже майже три роки тому, і весь цей час книга терпляче чекала моїх рук, а точніше — очей. І, як виявилося, готового до сприйняття доста такої динамічно-образно-мозко-зтрушувальної прози голови. Одним словом, мені дуже сподобалось…

Сучасна українська література. Світлана Поваляєва — Орігамі-блюз. Рецензія на книгу. «Как ета панімать тваю?!!!?» або «ШО ЦЕ БУЛО?»

Сучасна українська література. Світлана Поваляєва - Орігамі-блюз. Рецензія на книгу. "Как ета панімать тваю?!!!?" або "ШО ЦЕ БУЛО?"

Йуху!!!!!!!! Дочитав я НАРЕШТІ цю вєсчь! Цю магічну книженцію, яку носило всіми вітрами, потягами, протягами, маршрутками, троллєйбусами, калюжами, рюкзаками й руками поки аж вона не потрапила до моїх загребущіх лап. Чуму магічна? Все дуже просто. За словами попередньої читачки, що саме й дала мені книжку, ні вона, ні жоден з попередніх героїв-книгофілів не спромігся прочитати це ані на сторіночку далі 50-ї сторінки. Про що також красномовно свідчив стан перших 50-ти сторінок і всіх останніх (ці частини виразно відрізнялись, хоча й стан всієї книжки в цілому був схожий на стан літака льотчика-камікадзе, який щойно протаранив весь Перл Харбор самотушки). Я ж одразу вирішив, що будь що ЗРОБЛЮ ЦЕ — ДОЧИТАЮ до кінця. Було то влітку. Десь так в червні, кажись. І ось, АЛІЛУЙА!!! Кінець вересня відзначився моєю цілковитою перемогою над тим, що здавалося б вже разів зо триста перемагали.