Таня Малярчук — Згори вниз (книга страхів)

Таня Малярчук - Згори вниз (книга страхів)

— А пагодка-то во какая.
— Хто ви?
— Я? Аткуда мнє знать. Я с Нікалаєва. Акончіл кораблєстроїтєльний. Прієхал сюда корабль строїть.
— Ви тут живете?
— Живу. Целоє лєто.
— А що робите?
— Травки полєзниє собіраю. Там, в Нікалаєвє такіх нєту.
— Ви божевільний?
— Аткуда мнє знать.

Це, мабуть перще, що трапилось мені в цій книжці з того, що захотілося запам’ятати, чи якось так. Щось, що десь там всередені клацнуло чомусь, не зважаючи на те, що було чимось доста епізодичним і не тим, що якось напряму стосується основної лінії книги. Мабудь, люблю кораблі, чи це тому, що в той момент, коли я це читав в електричці, я саме хтів переїхати до Нікалаєва. Ну, або може тому, що божевільний, або через те, що також люблю полєзниє травкі, хто його знає. Власне, до Нікалаєва я й зараз хочу, але про книгу…

… щойно я дочитав вже третє оповідання в цій книжці. Існування ще якихось оповідань окрім головного і першого, стало для мене трохи несподіваним, бо ж я не думав, що окрім головного твору, тут будуть ще й такі бонуси. Хоча, в багатьох книжках так робиться, і це не мало б дивувати, але все ж таки, для мене основне оповідання, яке має назву, що написана на обкладинці закінчилось дещо раптово. Що ж, після психологічної драми «Ґудзик» від Ірен Роздобудько, яка мені дуууже сподобалась, книга страхів «Згори вниз» також змогла, як по-справжньому «працююча» книга взяти мене в цікаву подорож. В цьому випадку одночасно географічними та психологічними просторами. Тому, власне й згадався «Ґудзик», бо робив зі мною приблизно те саме.

Мені сподобався стиль авторки, настрій, що вкотре яскраво нагадав мені як сильно і за що саме я обожнюю всі ці книжки серії «Графіті» від «Фоліо». В них дуже зручний формат, що просто створений для читання де завгодно, але найменш вірогідно — вдома. Тому, найчастіше мені їх доводилося читати на вокзалах та в різноманітних вагонах рейкового транспорту, а також на лавках, парапетах, сходах десь не в себе в місті і не в себе вдома, тобто під час тих самих, так чи інакше, подорожей. Завдяки цьому, географічні та психологічні подорожі всередені книжки та те, що відбувалось зі мною в моїй поточній реальності, завжди дуже кльово міксувалося й створювало незабутній шарм та колорит, який ніби розквітав зсередини й потужно надихав та давав відчути себе самою мудрістю та якимось таким клаптиком всесвіту, який став ще трохи більш цікавим та незвичайним. Саме за такі неповторні відчуття я безкінечно дякую всім авторам прочитаного до цього моменту, і саме за це все я дякую Тані Малярчук. Думаю, образ всього, що відбувалося в оповіданні «Згори вниз» запам’ятається мені надовго.

Інші оповідання в книжці також дуже колоритні. Вони всі коротенькі, та справляють не менш потужне враження, аніж якийсь свіженький та реально сильний відеокліп улюбленого гурту, як мінімум. Тут тобі все, що завгодно на тлі автентичної сільської рамантікі, іноді дещо моторошних, а іноді трохи навіть гидотних переказів гидотної реальності, але з усім цим, читати все одно цікаво, а деяка особлива частинка унікальності стилю авторки продовжує існувати і продовжує подобатись. Кожне наступне оповідання в книжці є історією, яка чимось, якось, але точно зачепить не пройде просто повз.

Подводячи деякий підсумок під першою книгою Тані Малярчук «Згори вниз (книга страхів)», або першою в авторки взагалі, або першою для мене, мені лишається сказати тільки одне — треба буде якось прочитати і інші твори. Як ще раз виявилось і тим самим підтвердилось, сюрреалізм — це щось дійсно моє не тільки в образотворчому мистецтві, але й в літературі. Тим більше в творах сучасної української літератури.


 Понравился пост? Поделись им в соцсетях:







Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *