Ірен Роздобудько — Ґудзик

Ірен Роздобудько - Ґудзик

Нещодавно ми веселим складом запорожців-роллерів та мене, спільною кількістю в сім людей, їздили на чотирьох потягах в подорож Запоріжжя-Львів-Чернівці-Львів-Запоріжжя. За цей час в мене випало абсолютно достатньо часу, щоб прочитати, нарешті, книжку авторства Ірен Роздобудько під назвою «Ґудзик«, яку я колись давно взяв на зустрічі буккросерів. «Колись давно» відбулося вже майже три роки тому, і весь цей час книга терпляче чекала моїх рук, а точніше — очей. І, як виявилося, готового до сприйняття доста такої динамічно-образно-мозко-зтрушувальної прози голови. Одним словом, мені дуже сподобалось…

… не дарма «Ґудзик» Ірен Роздобудько здобув почесну першу премію конкурсу «Коронація слова». Творіння це дійсно сильне, як на мене, і по-справжньому володіє дуже особливою атмосферою і, власне, цілісною увагою читача, як я наразі володію вмінням набирати на клавіатурі українську «ґ», щоб написати «Ґудзик», використовуючи саме цю літеру із «загогуленкою» догори. До речі, якщо кому ще це цікаво, щоб набрати на клавіатурі «ґ» із загогуленкою догори, треба натиснути Ctrl+Alt+г Відповідно, якщо потрібна велика «Ґ» із загогуленкою, натискаємо те саме тільки з шифтом, тобто: Shift+Ctrl+Alt+г

А тепер повернемося до роману «Ґудзик». Як я вже казав, тобто писав — він цікавий, незвичайний, по-справжньому справжній. Його визначення як «психологічна драма» також дуже влучне, бо ж, не дивлячись на те, що в зовнішньому світі в романі відбувається достатньо велика кількість подій, пересувань в часі та просторі, не менш бурхливі сюжети розгортаються та дихають в головах героїв, чи навіть не тільки в головах, а й в усих просторах квантових масивів, всередені та зовні, що так чи інакше складають це саме «вони». Сказано складно й незрозуміло, але в цьому випадку, думаю, приблизно так і треба це висловити. Принаймні, я наразі спромігся саме на якесь от ТАКЕ визначення.

…Цинь-ци-лінь-ци!
Драгі клінци!
Моя главна занімація —
То є бистра цинциляція!

Роман «Ґудзик» абсолютно повністю підходить для любителів «чистої» прози з повною відсутністю матюків. Саме тому, коли його взяла почитати моя мама, мені не довелося її попереджувати про «погані слова», як-то буває з багатьма книжками чи піснями, чи фільмами, чи ще чимось, що в мене може взяти почитати-послухати-подивитись мама. Однак, для любителів кристально-чистих абсолютно зрозумілих сюжетів з супер-хепі-ендами «Ґудзик» підходить вже не так ідеально. Радше таке сподобається тим, хто сам бажає деякої незавершеності, недодуманості, чогось без цілковитого фул стопу, а з можливістю, дочитавши до кінця, «зависнути» на самому краєчку останньої сторінки й так і залишитись там висіти, як вантажівка з повною цестерною бензину, що вже з’їхала передніми колесами в прірву та «присіла на пузо» на висоті метрів 80 над гострими скелями, і тепер весело так погойдується туди-сюди.

Кінець роману саме такий, який був потрібен, враховуючи все, що я прочитав від самої першої сторінкі й по всіх інших. Кінець роману це «майо сєрдце астанавілась, майо сєрдце за-мер-ло». Мер-ло. Мерло — мабуть добре підійде під таку прозу.

Мій друг Сергій Жаровський, він же Nabroskyn, він же гітарист нашого колишнього спільного музичного гурту NASLUHU, розповідав мені про те, що читав «Ґудзик» тільки переведений російською мовою, і що йому також дуже сподобався цей роман. Не маю нічого проти, і це, звісно, дуже добре, коли книгу перекладають ще якимись мовами, окрім мови оригіналу, але особисто я не уявляю цей твір не українською. Звісно, так відбувається з усіма перекладеними речами, вони, так чи інакше, набувають дещо іншого кольору, звучать та виглядають вже інакше, то ж це не щось занадто дивне, але просто цікаво про це подумати.

Висновок може бути і саме тут і зараз, власне, буде таким — роман Ірен Роздобудько — «Ґудзик» дійсно вартий уваги кожного, і для кожного в ньому знайдеться дещо цікаве та якоюсь мірою корисне. Така проза може легко взяти вас в дійсно цікаву подорож психологічними лабіринтами та таєнствами людських вчинків, мотивів та випадкових імпровізацій. Читайте гарну та справжню сучасну українську літературу.

P.S. Ця книжка, звісно, як і багато інших, буде звільнена мною, залишиться частиною світової бібліотеки, та піде далі своїм буккросерським шляхом. Впевнений, вона для цього підходить просто ідеально.

МИР ДРУЖБА ҐУДЗИК


 Понравился пост? Поделись им в соцсетях:







Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *